Спогади, спогади… Їм немає кінця. Минають роки, десятки років. А в пам’яті – рідна школа, рідні педагоги… Все це назавжди. Як назавжди залишились батьківські поради та настанови Петра Івановича Поврозника. Його мудрість, виваженість у прийнятті рішень, вміння ставити мету і досягати її, забезпечували успіх школі.  Наша школа № 5 завжди була серед кращих у місті. Директор знав усіх учнів, не дивлячись на керівну зайнятість, Петро Іванович придивлявся до здібностей кожного учня. До його порад прислухалися, його поважали всі,не боялися, а поважали. Він ніколи не підвищував голос, був толерантним у ставленні до дітей. Завдяки цьому, чимало випускників школи обрали правильний шлях у житті та досягли значного професійного та кар’єрного успіху, в тому числі і я.

 Чим далі від нас шкільні роки, тим теплішими і ціннішими стають спогади про школу. Пригадую веселі подорожі та участь у КВК, шкільні дискотеки та спортивні змагання, пропущені уроки, виклики батьків у школу та вечори, проведені колінами на гречці. Однак, бувають моменти, коли хочеться повернутися у школу: у роки безтурботного дитинства та юності. Та обов’язок перед сім’єю та роботою швидко повертає до реальності.

Маю за честь своє навчання у Тернопільській спеціалізовані школі І-ІІІ ступенів №5 з поглибленим вивченням іноземних мов. Проявом моєї найглибшої поваги та найбільшої вдячності вчителям школи вважаю передачу естафети у навчання своїм синам – Віталію (випускнику 2015 року, а сьогодні студенту ІІ-го курсу Київського Національного університету ім. Т.Г.Шевченка) та Павлу (учню 7-В класу).

Мукан Ігор, випускник  1997 року,
заступник головного прокурора  Тернопільської області

 

Шкільні роки для мене – це передусім щасливе і безтурботне дитинство, сповнене любов’ю і турботою моїх рідних, цікаве пізнання нового з допомогою добрих і розумних вчителів; друзі, захоплення, перші спроби самореалізації, планування свого майбутнього.

Що дала мені школа? Звичайно, знання, які дозволили мені здобути дві вищі освіти. Ставлення вчителів до мене і до моїх однокласників стало прикладом того, як потрібно вибудовувати стосунки з людьми. Мій життєвий досвід флотувався також під впливом моїх однокласників, друзів, про яких я згадую з приємністю.

П’ята школа – це мій другий дім, куди я приходжу із задоволенням, де мене раді бачити. Два роки тому в свою рідну школу я привів донечку. Думка про іншу школу навіть не виникала, тому що я переконаний, що моя школа – найкраща школа в місті Тернополі, і в ній працюють кваліфіковані, добрі, чуйні вчителі, справжні професіонали своєї справи, яким спокійно можна довірити найдорожче.

З нагоди ювілею школи я хочу висловити слова глибокої вдячності моїм вчителям. Хоч насправді ці слова – ніщо порівняно з тим, що вони зробили для мене і сотень тисяч випускників, яким школа дала путівку в життя. Бажаю педагогічному колективу школи міцного здоров’я, наснаги, терпіння, задоволення від своєї праці, поваги від учнів, батьків, держави. Адже в руках вчителя, в його серці – майбутнє нашої держави.

Похилий Олександр, випускник 2000 року,
голова Тернопільської районної державної адміністрації

 

Ми – різнобарвна, з різними думками і поглядами, але, безперечно, єдина молода генерація. Я – ровесниця України, і треба чесно констатувати, що саме школа допомогла мені усвідомити значення молодого суспільства у житті країни. Шкільні будні і учнівське самоврядування слугували для мене першоджерелами того, щоб  зрозуміти , яка сила за нами і уявити значення особистості у державі. Саме школа навчила мене формувати самостійну, незалежну, свідому громадську позицію та захищати свої права.

Іноземні мови – це квиток у глобалізацію. Володіючи мовами ти себе вільно почуваєш за столом переговорів з представниками інших країн. Школа №5 представлена прекрасною кафедрою іноземної філології. Завдяки Галайді Ользі Ярославівні та Мариніній Ользі Іванівні свого часу я себе впевнено почувала і закінчила з відзнакою як Факультет іноземних мов ЛНУ ім. І. Франка, так і Департамент міжнародних відносин в університеті США; вправно стажувалася у Парламенті Канади; відповідально очолила Міжнародну студентську культурну організацію ISCO та сьогодні охоче працюю у фінансовому відділі головного офісу міжнародного фонду у Вашингтоні. Окрему подяку заслуговує вчитель алгебри та геометрії Лисенко Людмила Леонідівна, яка попри скорочені години математики надала нам відмінні знання, і тепер я є кваліфікованим працівником у фінансовій сфері закордоном.

Учнівське самоврядування навчило мене працювати в команді, бути лідером, фокусуватися не лише на цілях, але й на людях. Учнівський парламент – це чудова нагода попрактикуватися дорослому життю. На правах першого в Тернопільській області Голови Ради Старшокласників я ще раз хочу подякувати тим педагогам та адміністрації школи, які розвинули цю структуру  і довірили старшокласникам  право впливу на важелі процесу.

Сьогодні я з гордістю зазначаю, що школа № 5 – це був мій перший крок до успіху.

Маріанна Михайлюк, випускниця 2007 року,
фінансист/нотаріус у Eurasia Foundation (м.Вашингтон, округ Колумбія, США),
стипендіатка Програми обміну для студентів вищих навчальних закладів Global UGRAD,
організованої Бюро у справах освіти та культури Державного департаменту США і адміністрованої
Радою міжнародних наукових досліджень та обмінів (IREX) в Університеті м. Троя, штат Алабама, США;
випускниця Канадсько-української парламентської програми CUPP -
помічник депутата Палати Общин В. Лізона у Парламенті Канади (м. Оттава, Канада);
координатор заходів та програм у Торгово-промисловій палаті (м.Троя, США)

Безмежно вдячний вчителям ТСШ №5 за науку, а особливо, за розуміння та підтримку у навчанні. Саме поглиблене вивчення іноземної мови у п’ятій школі дало мені поштовх до росту у моїй творчості.

 

Едуард Романюта, випускник 2009 року,
аспірант Тернопільського національного економічного університету,
переможець та лауреат багатьох пісенних конкурсів та фестивалів,
учасник міжнародного пісенного конкурсу Євробачення – 2015 р. у м.Відень, Австрія

 

Школа стала для мене міцним фундаментом при формуванні особистості, допомогла розкрити власні сильні сторони і здібності, визначити цілі на найближчі декілька років після її закінчення.

Саме школі №5 я завдячую відмінним результатам тестів ЗНО з української мови і літератури, англійської мови та історії. Вони і стали моїм квитком до найкращого факультету «топового» столичного університету.  Навчаючись разом з випускниками найпрестижніших ліцеїв та гімназій країни, я ніколи не відчувала якоїсь недостачі в базі знань, які отримала в школі.

Зокрема це стосується і такої потрібної сьогодні іноземної мови. В умовах постійної глобалізації світу, знання однієї або кількох іноземних мов є вже не перевагою, а обов’язковою вимогою і запорукою розвитку. Завдяки хорошим знанням, великий вклад у які, зокрема, зробили Галайда Ольга Ярославівна та Мариніна Ольга Іванівна, я змогла отримати стипендію від Європейської Комісії і повчитись закордоном. Це дозволило на власні очі побачити як живуть люди в інших країнах, об’їздити пів-континенту і самотужки дізнатись про різні культури, побут і цінності. А пізніше – влаштуватись на роботу у міжнародну компанію.

Попри це, у роботі юриста в Україні необхідно бездоганно володіти державною мовою. Пишаюсь тим, що завдяки Костинській Стефі Йосипівні я не лише не концентруюсь на правильності написання, але навіть даю філологічні поради своїм старшим колегам на роботі.

Крім багажу знань, школа дала мені хороших друзів, з якими спілкуюсь і досі, та правильні життєві цінності. За хороші настанови дякую своїм класним керівникам Ковалю Сергію Васильовичу та Мамчур Вікторії Сергіївні.

Впевнена, що школа №5 – це чудовий старт для досягнення будь-яких вершин.

Михайлюк Юлія, випускниця 2010 року,
юрист в Адвокатському об’єднанні PwC Legal,
випускниця Юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка,
стипендіат програми Erasmus Mundus Action ІІ (Mykolas Romeris University, м. Вільнюс, Литва)

 

Один учитель на уроці якось сказав: «Школа – це маленьке життя, зменшена його копія».

У моєму житті було дуже багато подій – суттєвих, незначних, різних... Далі мова піде про одну з таких подій, яка для мене є важливою і трепетною. Хотів би сказати про школу, де я навчався. У 2010 році я закінчив достойну і високопрофесійну Тернопільську спеціалізовану школу №5 з поглибленим вивченням іноземних мов. Престиж цієї школи, ствердно можу сказати, творили закохані в свою працю вчителі – натхненні, завзяті, жертовні люди. Попри те, що мене вчили різних предметів, саме в школі я зрозумів, що таке колектив, навчився дружити і цінувати дружбу, визначився зі своєю професією. Але найголовніше чого мене навчила школа – це вміння боротися і вірно слідувати вибраному шляху.

Пригадується, як одного дня нас, учнів, зібрали в актовій залі, до якої за кілька хвилин зайшов директор Поврозник Петро Іванович із актрисою нашого театру Іриною Складан і сказав, що в нашій школі буде працювати драматичний гурток. З того моменту я серйозно поринув у прекрасний світ мистецтва, і в думці виринуло – буду вчитись на актора.

Багато я чув у свій адрес застережень, в якійсь мірі насмішок стосовно вибору професії, але мої батьки і моя школа просто в мене вірили, а мені залишалось працювати і працювати, щоб проявити себе в подальшому  на 100%. Склалась доля так, що я таки став актором. Професія незвичайна, жертовна, вимагає шаленої дисципліни і працьовитості. З гордістю можу сказати, що ці якості я здобув у школі.

Шалено хочеться подякувати усім вчителям і колективу школи за дані мені знання, за життєву мудрість, яку вони в мене вклали, за прості речі, які виховали мене справжнім мужчиною, професіоналом, а головне – людиною. Горджуся тим, що я навчався саме в цій школі!

Сердечно вітаю усіх! Нехай Бог кріпить увесь колектив школи, дарує всім здоров'я, любов, пошану, посилає мир з небес для нашої України! Несіть гордо ім'я п'ятої школи міста Тернополя!!! 

Андрій Оленин, випускник 2010 року,
актор, соліст Тернопільської обласної філармонії,
лауреат всеукраїнських та міжнародних конкурсів

 

Сьогодні ми живемо у складному, суперечливому і дуже конкурентному світі. Все змінюється, але цінність знань залишається незмінною.

Користуючись нагодою, хочу подякувати вчителям рідної п’ятої школи за допомогу в освоєнні таких складних, надзвичайно цікавих і близьких мені сьогодні предметів, як-от фізика, математика чи хімія. За наукою майбутнє. Всі сучасні блага цивілізації людство здобуло завдяки вивченню природи. Тож знання із згаданих предметів завжди будуть актуальними.

Навчаючись за технічним напрямом в університеті, у мене було також багато випадків, коли мої гуманітарні знання зі школи дуже ставали у пригоді. Сьогодні знання англійської мови не є перевагою, як це було ще 5-10 років тому, тепер це необхідність для активної та професійної людини.

Будучи громадським активістом, часто доводиться писати звернення та заяви, в т.ч. і до найвищих посадових осіб держави, і в такі моменти з вдячністю згадую вчителів української мови і літератури школи №5. Знання з правознавства і філософії дозволяють знаходити вихід зі складних ситуацій як у громадській діяльності, так і у повсякденному житті.

ДЯКУЮ велике всім моїм Учителям та рідній Школі за підтримку у моїх перших кроках у доросле життя. Пам’ятаю і використовую уроки кожного з Вас! Вітаю всіх зі святом.

З повагою, Святослав Маринін, випускник 2014 року,
студент Національного технічного університету України
“Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського”,
стартапер, громадський активіст