Театральний фестиваль, головна роль у виставі та багато іншого в сьогоднішньому листі…
   Розпочати варто з того, що на початку лютого я разом з театральним гуртком поїхала на фестиваль, який проводився в сусідньому місті. Після закінчення уроків у четвер ми поїхали в Мезулу. Дорога була довга, проте вигляд із вікна дуже красивим.
   Наступного дня, у п’ятницю розпочався конкурс невеличких 20-ти хвилинних вистав з восьмої ранку до четвертої вечора. Було дуже цікаво, тому що вистави були короткими, проте несли в собі багато змісту. Після того банкет… Точніше ми просто поїхали в інший корпус університету, де проводився фестиваль, і повечеряли! А потім ще вистава "Усі мої сини", але уже від професійних виконавців, про історію однієї сім’ї після Другої світової війни.
   Наступного дня на нас чекали воркшопи, щось схоже на тренінги. Я вибрала написання сценарію, що проводив відомий сценарист, та звукомоделювання. Було весело! Ввечері ми щасливі та задоволені поїхали назад у Грейт-Фоллс.
   Також у лютому я грала головну роль Іви Гайрінгер у виставі про долі трьох єврейських сімей "І тоді вони прийшли за мною". Моїй героїні лише 15 років, але два роки вона переховувалась від СС, а потім провела дев’ять місяців у концтаборі.
   Це була важка та емоційна роль, проте мені здається, що я з нею справилась на відмінно!
   І останньою цікавою подією, що сталась зі мною, була офіційна вечеря у школі для дітей, які гарно проявляють себе в навчанні. Спочатку директор школи виголосила промову, після чого ми перейшли в спортзал, де на нас чекала піца різних видів та конкурси. Можливо одного дня ми зможемо провести таке і в нашій школі!
  Метою на наступні декілька місяців для мене є роль помічника режисера у виставі "Анна з Зелених дахів", яка обіцяє були веселою та смішною!
   Навіть не віриться, що уже пройшло шість місяців з моменту, як мій літак приземлився у Вашингтоні. Багато чого змінилось, але усе на краще, чи не так?

Репетиція вистави "І тоді вони прийшли за мною"

Театральний фестиваль