20 травня учні 7-В класу здійснили мандрівку у місто Чернівці. Упродовж віків Чернівці сформувались як місто з унікальною різностильовою архітектурою, багатою культурною спадщиною і толерантною атмосферою.

   Його планування при значних перепадах у рельєфі створює розмаїття краєвидів, обрій яких ускладнюють куполи храмів різних конфесій та годинникова вежа міської ратуші. Вгору від річки Прут тягнуться старовинні вулички, звивисті, зламані крутими поворотами. На пологій частині схилу вони утворюють густу вуличну мережу, прорізану широкими магістралями, що ведуть до Центральної площі Чернівців.

   Наша екскурсія розпочалася у найстарішій частині Чернівців – на Турецькій площі – й перейшла на колишню площу Святого Хреста, звідки бере початок австрійська історія міста. Потім ми побували на Центральній площі, де щодня, рівно о 12:00, з балкона вежі Ратуші сурмач виграє мелодію «Марічки». Далі ми гуляли єдиною пішохідною вулицею – О. Кобилянської. Колись вона називалася Панською, і двірники мили цю вулицю водою з милом по кілька разів на день. Потім відправились до Театральної площі, яку з 1905 р. прикрашає міський театр.

   Архітектурною перлиною Чернівців по праву вважається колишня Резиденція православних митрополитів Буковини та Далмації. Нині це корпуси Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Почали зводити Резиденцію 1864 року за проектом архітектора Йозефа Главки на замовлення православного релігійного фонду Буковини і тодішнього єпископа Євгена Гакмана. Завершили – 1882 року. Варто зазначити, що спеціально для цього технологічно складного (на той час) будівництва у Чернівцях організували роботу двох цегельних заводів і запрошували найкращих майстрів своєї справи з різних куточків Австро-Угорщини.

   Ансамбль Резиденції побудований у синтетичному стилі архітектурних елементів різних епох. Й. Главка, будуючи резиденцію православного єпископа, зробив акцент на романо-візантійському стилі і додав у декор мотиви ренесансної архітектури, готики та іудейські елементи.

   Складається архітектурний ансамбль з трьох окремих будівель: самої Резиденції митрополита, теологічного факультету (який функціонує і в наш час при ЧНУ) та школи псаломників. До комплексу Резиденції входять також два храми – Семінарська церква Трьох Святителів, церква Іоанна Нового Сучавського та два розкішних парки. З вишуканим смаком були оздоблені інтер’єри двоповерхового палацу митрополита. В центрі будівлі на другому поверсі була розташована Синодальна зала (Мармурова зала), прикрашена аркадою та живописом. Але від тої величі майже нічого не залишилося, адже наприкінці Другої світової війни центральну частину ансамблю спалили. У правому крилі – знищені покої митрополита, бібліотека (Блакитна зала), домашня церква та трапезна. Крім того були повністю втрачені декорації стін і стелі Синодального залу. Проте збереглися автентичні інтер’єри Жовтої, Зеленої та Червоної зал, стелі яких прикрашені артесонадо.

   За центральною частиною ансамблю є парк, в якому ростуть понад дві тисячі дерев і кущів з різних кліматичних зон світу. Є тут і представники середземноморської флори (магнолії, рододендрони тощо).

   Прямо перед виходом в парк встановлений бюст творця ансамблю – австрійського архітектора Й. Главки. За більш ніж 130 років свого існування будівлі не втратили свого чару. З 28 червня 2011 року Резиденція внесена до списку світової спадщини ЮНЕСКО.

   Згодом ми помандрували на північно-східну околицю міста Чернівці. Там поблизу Прута, знаходиться обласний музей народної архітектури та побуту – пам’ятка культурної спадщини.

   Територія музею «Скансен»- це мальовнича ділянка з рельєфом, що дає уявлення про ландшафти географічних зон Буковини. На дев’яти гектарах  вже забудованої експозиції відтворено дві сільські вулиці, які включають п'ять селянських садиб, громадські та господарські споруди (церква, дзвіниця, примарія, корчма, кузня). Вони презентують собою буковинські поселення середини XIX - першої половини XX століття. Цікаво, що в музеї представлені зразки хат різного майнового стану, як бідняків, так і багатих буковинців. Всі хати пристосовані під музейні зали.

   Музейна експозиція демонструє еволюцію житла і побуту буковинців. Регіональні особливості виразно проявляються у конструкції споруд, виборі будівельних матеріалів, традиціях будівництва. Простежуються вони  в крої та оздобленні одягу, побуті, розвитку ремесел, обрядах, звичаях, традиційному фольклорі.

   Коли повертались у Тернопіль, завітали у село Хрещатик. Тут, на високому та крутому березі річки Дністер, знаходиться природний оглядовий майданчик. Без будь-яких технічних засобів звідси можна помилуватися унікальним географічним явищем – меандром Дністра. Село Хрещатик було засновано Теодором Предеєм 260 років тому. За легендою, купець в тумані ледь не звалився з висоти, на якій розташоване село. Чудодійний порятунок надихнув побудувати тут капличку, а потім з'явилося і поселення. Хрещатик має унікальне розташування. Село розкинулося на високій кручі (близько 150 метрів над річкою Дністер), яка, в свою чергу, є рівниною. Звідси відкривається вид на Дністер, місто Заліщики.

   У парку «Скансен» нашу увагу привернуло маленьке незахищене цуценя. Воно сиділо, згорнувшись у клубочок, між двома старими пеньками.Цуценя було голодне і зовсім безпомічне. Після недовгих перемовин із батьками, вчителями та водієм автобуса цуценятко з нами поїхало у Тернопіль.