Життя постійно нас випробовує на міцність і витривалість у складних ситуаціях. Саме сьогоднішні, воєнні, події спонукають нас до певних дій. І кожен, незалежно від віку й свого статусу, може долучитися до потрібних і добрих справ. Хтось їде воювати, хтось бере на себе відповідальність за надання кваліфікованої медичної допомоги пораненим, хтось просто береться доглядати важкохворих. А дехто насмілюється возити допомогу в епіцентр воєнних дій на волонтерських засадах. 

     Сміливостій рішучості не бракує й у тилу навіть у дітей. Вже більше як півроку в Україні йде війна, хоч і неоголошена. Вкотре з Тернопільщини на Схід в епіцентр бойових дій вирушають молоді воїни. Незважаючи на загибель багатьох своїх побратимів хлопці добровільно знову їдуть захищати свою Україну. Один із таких воїнів, родом із Тернополя, днями побував у гостях нашого 6-Б класу разом зі своїм другом, який вперше поїде на передову. Разом з теплими словами ми передали для наших захисників сплетені власноруч обереги-браслети з жовтих і блакитних ниток, щоби ті оберігали і надихали хлопців на Перемогу. А також листи, яких, як розповів доброволець, з нетерпінням чекають на передовій. 

     Хлопчаки цікавилися наявністю бойової техніки та зброї й кількістю воюючих. А Глухий Андрій приніс з дому свячену почаївську воду для воїнів і замовив Службу Божу за щасливий їх доїзд. 

     У нашої однокласниці, Вероніки Клепач, нещодавно був день народження, й усі подаровані їй гроші вона пожертвувала для купівлі каски новоспеченому воїнові АТО. Вероніка вважає, що це більш потрібніше, ніж якісь дрібниці для неї. 

     Батьки наших школярів теж не залишилися осторонь дитячої жертовності й, за зібрані всією школою кошти, купили солдатам каску і бронежилет, й повністю екіпірували їх теплим одягом, термобілизною і теплими шкарпетками. У відповідь воїни дякували й щиро були зворушені турботою й добротою дітей і дорослих. На даний час ми підтримуємо зв'язок з нашими захисниками, чекаємо їх повернення і віримо в нашу спільну Перемогу.

6-Б клас