«Батьківський upgrade» — рубрика-порадник для сучасних заклопотаних батьків. Наш варточит цього тижня — книга про те, як саме інтернет впливає на дитинство.

Що ми прочитали?

Книгу «Діти та батьки в інтернеті: путівник для безпечної подорожі», яку написали Анастасія Дьякова та Аліна Касілова.

Чому радимо?

Інтернет з нами скрізь і завжди. Це і терабайти нових знань, і водночас небезпечна платформа для дітей і підлітків через присутні там теми сексу й небезпеку кібербулінгу. Разом із психологами з’ясуємо, коли дітям вже точно можна реєструватися в соцмережах, як захиститися від кібербулінгу, злочинців у мережі та регулювати час дитини онлайн.

Інтернет і діти: важливі цифри

Сьогодні кожна друга людина на планеті має доступ до інтернету та сторінку в соціальних мережах. А в Україні 92% дітей у віці до 12 років є постійними інтернет-користувачами, з них 28% почали користуватися мережею до 4 років. Онлайн-простір формує їхній світогляд, допомагає навчатися, впливає на родинні почуття, дружбу, перші романтичні (та часто навіть сексуальні) стосунки сучасних хлопців і дівчат.

Окрім можливостей, він створює і ризики для маленьких користувачів. Одночасно по всьому світу 750 000 злочинців встановлюють довірливий контакт із дітьми з метою сексуального насильства. Цькування теж перебирається в онлайн-формат, тож не оминає дитину і поза школою.

Секстинг (обмін інтимними фото й відео) також стосується вже не тільки дорослих. На жаль, 73% дітей в Україні ніколи не розкажуть дорослим про насильство, яке з ними відбулось.

До 13 років діти в середньому мають по 1300 фото та відео, які опублікували їхні батьки в соцмережах, а самі до 18 років створюють близько 70 000 дописів.

29% дітей повідомляють, що їм легше бути собою онлайн.

Українські діти використовують такі додатки*:

• YouTube — 91%
• Viber — 79.5%
• TikTok — 59.7%
• Instagram — 59.6%
• Telegram — 44.1%

Перше знайомство дітей із гаджетами: коли?

Із 18–24 місяців дітям можуть дозволяти дивитися невелику кількість навчальних відеоматеріалів під наглядом батьків. А от чого категорично робити не варто, то це годувати дитину перед екраном: цю звичку потім дуже важко викорінити. Дайте щось цікавіше за гаджет — овочі різного кольору, різні види їжі або дозвольте їсти руками.

Діти віком від 2 до 5 років можуть мати тільки одну годину на день взаємодії з гаджетом, і все ще під наглядом батьків. Не залишайте дітей цього віку наодинці з пристроєм, що має доступ до інтернету. Одна з причин — автоматичне продовження відео, що розвиває надмірне споживання контенту. Водночас є ризик натрапити на неналежний контент — від відео з військових операцій до мальованої порнографії у вигляді мультиків.

Серед експертів немає єдиної думки щодо того, коли все ж таки найкращий вік для першого смартфона. Але всі сходяться на тому, що купувати гаджет можна тоді, коли дитина знає всі правила безпечної поведінки онлайн та має достатній рівень критичного мислення, щоб протистояти загрозам в інтернеті. А ось у соцмережах за правилами можна реєструватися з 13 років.

Чи існує поняття «безпечна кількість часу онлайн»?

Дедалі частіше батьки запитують, як регулювати час сина чи доньки онлайн. Є родини, де через це виникають конфлікти. Якщо ваша дитина забагато часу проводить у віртуальному світі, обговоріть з нею наступні теми:

Чи є в неї друзі в реальному житті?

Чи все гаразд у школі? Її ніхто не цькує?

Що саме дитина робить онлайн? Чи має цікаві хобі/заняття офлайн?

Що дитина замінює або від чого намагається сховатися в інтернеті?

Пропишіть правила користування інтернетом у форматі сімейної угоди.

Сімейна угода — повноцінний договір, а отже — двосторонній. Передбачає обов’язки не лише для дітей, а й для батьків. Укладення угоди — гарна можливість почути, що кожен думає про використання технологій. Наприклад, можна прописати правила для батьків:

Публікувати фото дітей тільки з їхньої згоди.

Обмежити час і місця, де використовуються гаджети.

Щодо дітей, угода встановлює контроль часу онлайн і впроваджує безпечне використання соцмереж, а також правила публікації контенту. Позначте місця, вільні від гаджетів: ванна кімната, спальня. Встановіть на гаджетах ліміти програм (можна обмежити час у певній програмі чи на вебсайті). Налаштуйте на iOS чи Android контент і приватність — це дозволяє заборонити певний вміст, покупки, програми, додатки. Вимкніть сповіщення — повідомлення, що блимають, викликають стрес. І вкажіть програми, якими дитина може скористатися будь-коли — наприклад, у разі невідкладної ситуації.

Ще одна порада: домовтесь із дитиною, як часто вона має робити перерви в користуванні гаджетом. Наприклад, 20–30 хвилин користування, а тоді 10 хвилин активного перепочинку — гра з братиком чи сестричкою, домашнім улюбленцем, перерва на чай. І наостанок: запровадьте в родині «комендантську годину» — за 1,5–2 години до сну й до ранку ніхто не користується гаджетами.

Кібербулінг VS булінг: що небезпечніше?

Якщо дитина страждає від булінгу в школі, є великий ризик, що її цькуватимуть і онлайн. Проблема в тому, що кібербулінг переслідує дитину 24/7. І ніде не лишається простору, вільного від знущань. У мережі свідків приниження набагато більше, ніж у реальному житті. А образи зберігаються як цифровий слід назавжди. Тож згодом цькування може початися знову.

Досвід кібербулінгу призводить до низької самооцінки, проблем у родині, правопорушень, шкільного насильства, суїцидальних думок і навіть спроб вчинити самогубство.

Як рідним зрозуміти, що дитину цькують в інтернеті?

• Дитина менше часу проводить із друзями й родиною.
• Нетипово реагує на сповіщення: тривожно переглядає вміст або, навпаки, відсуває телефон.
• Усе частіше пропускає навчання й додаткові заняття.
• У дитини змінився настрій — вона схвильована чи агресивна.
• Помітні самопошкодження.
• Скаржиться на погіршення здоров’я.

Важливо! Діти можуть не повідомляти про кібербулінг чи злочини проти них, якщо бояться, що через це в них заберуть гаджет.

План дій у разі кібербулінгу

Перш за все поговоріть з дитиною та підтримайте її → зробіть скріншоти образливих повідомлень і коментарів → зверніться до адміністрації сайту чи мережі для блокування користувача, а також поскаржіться на опубліковані матеріали та на нього → спробуйте поговорити з кривдником або його батьками та поясніть, як це впливає на дитину і які можуть бути наслідки → якщо ви знаєте, що цькують діти з вашої школи, маєте право звернутися до поліції із заявою, додавши скріни образливих повідомлень → підбадьорюйте дитину паралельно з усіма діями. Допоможуть у цій ситуації гурток чи інші заняття, де син чи донька не зазнаватимуть знущань і збагнуть, що справа не в ньому чи ній, а в людях, які так чинять.

Секстинг: що треба знати та як запобігти сумним наслідкам

Секстинг — пересилання особистих фото, відео й текстових матеріалів інтимного характеру. Секстинг стає нормою серед дорослих, але діти наслідують цей приклад і хочуть проявити себе — це виклик, бо дозволяє дослідити свою сексуальність, інколи отримати компліменти чи виявити довіру. До того ж діти можуть вважати, що секстинг безпечніший за сексуальні стосунки, і хибно думати, що ці матеріали ніхто ніколи не побачить.

У 2018 році IWF провело дослідження на основі вилучених з вільного доступу в інтернеті матеріалів сексуального насильства над дітьми:

96% фото зроблені дітьми вдома, більшість — у їхній спальні;

4% зображень роблять під час онлайн-трансляції;

98% матеріалу зображувало дітей до 13 років;

96% зображень і відео зроблені дівчатами;

73% зображень з’явилися на форумах, які пропонують заплатити за завантаження відео з вебкамер, де зображено сексуальне насильство над дітьми.

Обговорюємо правила безпеки з дітьми

«Будь ласка, не поширюй зображення інтимного характеру. Якщо хтось із твоїх знайомих чи незнайомих переслав інтимні фото — одразу видаляй».

«Ігноруй прохання відправити комусь твоє інтимне фото. Якщо людина справді цінує ваші стосунки, то зрозуміє тебе й більше не проситиме. Потенційний ризик дуже високий, навіть якщо ти знаєш людину в реальному житті».

«Блокуй користувачів, які змушують тебе почуватись некомфортно чи розмовляють з тобою так, що тобі це неприємно».

«Секстинг — це частина здорових і романтичних стосунків. Так, для когось це весело й ризиковано. Але пам’ятай, що такі зображення можуть потрапити до широкої аудиторії без твого бажання і дозволу».

«Якщо хтось показав тобі інтимне фото знайомої людини, розкажи їй про це. Не критикуй і не ображай, а просто проінформуй, що такий матеріал є в доступі».

Про що ще варто поговорити?

Розкажіть дитині, що секстинг є незаконним, а такі зображення дуже важко видалити після публікації.

Поділіться реальними історіями про секстинг і не перетворюйте розмову на сварку й приниження.

Частіше повторюйте, що ви підтримаєте дитину, що б поганого з нею не трапилось.

Навчіть дитину використовувати тест білборда. Це потрібно для того, щоб вона відповідальніше ставилася до матеріалів, які відправляє та публікує.

На трьох стікерах одного кольору попросіть дитину написати свої особливості, якими вона пишається: риса характеру, колір волосся.

На трьох стікерах іншого кольору попросіть написати свої життєві перемоги: вміння плавати, прочитану книгу.

На останніх трьох стікерах нехай напише свої секрети. Якщо не хоче їх писати — можна позначити умовним знаком: сердечко, пташка, зірочка.

Запропонуйте ліворуч на стіні повісити стікери, на яких дитина записала свої особливості, і прочитати їх. А праворуч прикріпити стікери, на яких записані перемоги, і також їх прочитати. Далі запропонуйте уявити, що вільне місце посередині — це білборд для школи, і все, що на ньому зараз з’явиться, ПОБАЧАТЬ УСІ.

Запитайте, чи хоче дитина прикріпити на цей білборд стікери зі своїми секретами. Переважно діти відмовляються. Слід пояснити, що це добре, і вони не повинні цього робити. Якщо дитина все ж бажає прикріпити «секретні стікери», поясніть, що приватна інформація може бути відома тільки вузькому колу людей — наприклад, батькам чи родичам.

Джерело: osvitoria.media