Кіберзнущання, або емоційне приниження в Інтернеті, - термін, який з’явився зовсім нещодавно, і, мабуть, не всі знають, що він означає. Так називають знущання та приниження через різноманітні новітні технологічні канали: електронну пошту, форуми, блоги, СМС, онлайн- ігри, соціальні мережі тощо. Можливо, не всі погодяться зі мною, та все ж я переконана, що всі ці дії цілком можна назвати зло­чинним переслідуванням особи та знущанням із неї. А отже, справжнім злочи­ном за своєю суттю. Найбільше потерпають від таких дій діти, та підлітки. Інколи жерт­ва просто отримує від переслідува­ча нескінченні листи на електронну скриньку або повідомлення на мо­більний із принизливими вислова­ми чи погрозами. Їй також можуть надсилати програми, що можуть за­вдати шкоди комп'ютеру, спам. Але особливо страждає психіка дитини, якщо її принижують в Інтернеті пу­блічно, скажімо, на сторінці в «Кон­тактах», чи поширюють зображення, які компрометують, часто, до речі, сфабриковані, залишають принизли­ві коментарі щодо зовнішності або щодо соціального статусу сім’ї. За­хиститись від таких нападів чи покарати кривдника часто просто не­можливо. Інтернет надає змогу діяти анонімно. Часто кривдник підтримує цілком нормальні, а інколи й дружні стосунки зі своєю жертвою.

   Небезпечні кіберзнущання ще й тому, що дитина перебуває під,тис­ком цілодобово. Якщо ще донедавна шкільні приниження та знущання все ж можна було залишити за порогом школи і почуватися в безпеці, бодай відносній, удома, то тепер жертва не має навіть цих «годин перепочинку» . Такі діти часто страждають від депресії, відчувають себе незахищеними, а «інколи й добровільно йдуть із життя». А конкретні винуватці так і залишаються непокараними і невідомими.

   До прикладу, в Алчевську, що на Луганщині, дев'ятикласник вики­нувся з другого поверху школи через відеоролик, розміщений у соціальній мережі, а торік у квітні через приниження в Інтернеті наклала на себе руки 14-річна Аліна із Закарпаття. У серпні цього року пішла із життя 14-річна британська школярка Хан­на Сміт черз те, що після довгих та постійних знущань у соцмережі їй порадили повіситися. Згідно з дослідженням британського Товариства із запобігання жорстокому поводженню з дітьми (NSPCC), кожна п'ята дитина впродовж останнього року зазнавала приниження в соціальних мережах. До речі, після смерті Ханни Сміт базована в Латвії ask.fm замо­вила «повний і незалежний юридич­ний аудит» свого сайта задля заходів безпеки. На цьому сайті, до речі, «ви­сить» і чимало українських дітлахів, і саме тут вони мають змогу ставити запитання іншим учасникам мережі анонімно. У червні кількість відвіду­вачів сайта перевищувала 13 мільйо­нів щоденно. Члени мережі можуть також обмінюватися інформацією, фото та відео через сам сайт або че­рез додатки до нього.

   Поцікавтесь у власної дитини, чи вона зареєстрована на цьому сайті і що саме вона робить. Адже страждає психіка не лише тих дітей, яких шантажують чи принижують, а й тих, які це роблять. Часто вони не менш закомплексовані та нещасні, ніж ті, на кого нападають. А тому допомоги і контролю потребують і ті, і інші.

   Є багато різних причин і пояс­нень, чому люди принижують інших. Серед них:

• так вони відчувають себе силь­ними і авторитетними; 
• це спосіб стати популярними і відомими у школі;
• відчувають себе нещасними і в такий спосіб намагаються при­вернути увагу інших;
• вони самі свого часу зазнали приниження;
• принижувати інших - це спосіб показати свою перевагу;
• самі страждають від насиль­ства - від батьків, братів, одно­класників та від інших;
• у них, низька самооцінка, і так вони можуть відчути себе впев­ненішими в собі.

Поради дитині, яку цькують в Інтернеті:

• заблокувати доступ до свого профілю на порталі користува­чеві, який принижує, ображає або погрожує;
• уникати спілкування з ним - і в мережі, і особисто, якщо зна­єте, хто це;
• не відповідати на образливі повідомленя, адже це може тільки погіршити ситуацію, не погрожувати, не відповідати,образами на образи, ігнорувати будь-які контакти;
• не заходити в Інтернет, бодай декілька днів;
• завжди поважати інших;
• добре подумати, перш аніж розміщати якусь інформацію про себе в Інтернеті (фото, ві­део, інші дані). Будь-яка від­правлена чи розміщена інфор­мація може стати публічно доступною і зберігатися в Ін­тернеті дуже довго;
• до свого пароля треба стави­тись як до зубної щітки - не давати нікому! Повідомляти номер мобільного телефону та імена в Skype і в інших програмах лише надійним друзям;
• зберігати докази. Навчитися ,зберігати онлайн-листування, надіслані фотографії та іншу ін­формацію;
• не мовчати, звертатись по до­помогу;
• не бути байдужим, підтриму­вати того, кого принижують, повідомити про те, що трапи­лось.

   Шановні батьки! Обов'язково по­цікавтесь у дитини, чи не принижу­'ють і чи не цькують її в Інтернеті і чи вона не завдає комусь кривди.

Ірина Ліщинська