Що ми прочитали?

Книжкова новинка «Як виховати читача» Памели Пол та Марії Руссо, видавництво ArtHuss.

Чому радимо?

По-перше, тому, що читання — це здоровий спосіб життя. По-друге, книжка зручно поділена на вікові категорії дітей, а редакторки The New Yоrk Times дають дуже практичні поради, що, як, де і коли читати з дітьми. «Школа — це місце, де дітей вчать, що вони мусять читати, а домівка — місце, де діти вчаться читати, бо самі цього хочуть», — пишуть авторки. По-третє, у ній знайдете ретельно підібрані книжкові рекомендації англомовної літератури для всіх вікових категорій, а наприкінці портал «БараБука» радить найкращі українські та перекладні твори для дітей. Іншими словами, «Як виховати читача» — ваш надійний гід у світі читання.

Читайте дітям уголос

«Хвилина, витрачена на читання дітям, повернеться вам сторицею», — вважає американський письменник Джордж Сондерс. І хоча книжка «Як виховати читача» поділена на розділи за віком дитини, порада «читайте дітям» є в кожному з них, навіть там, де йдеться про підлітків. Адже спільне читання — це «священні миті», які дитина згадуватиме в майбутньому дорослому житті.

А ви вмієте читати вголос? Ось кілька лайфхаків:

• Сприймайте читання дитині як парний танець, а не ваш сольний виступ.
• Завжди починайте з імен авторів та ілюстраторів — це привчить дитину цінувати книжку як інтелектуальну та мистецьку працю.
• Якщо дитина вас перебиває, значить — вона залучена в процес.
• Спробуйте разом проспівати кілька речень чи абзаців із книжки для найменших дітей — це гарантує вам обом хороший настрій.

Не поспішайте, щоб дитина почала читати книжки сама

Не існує «правильного віку» для самостійного читання дітей. У більшості скандинавських шкіл уроки читання починаються, коли дітям виповнюється 7 років. Багато фахівців вважають, що дітям слід навчатися читати пізніше, коли розвинеться мозок і покращаться навички візуального сканування. Коли б ваша дитина не почала самостійно читати вголос, важливо пам’ятати головні правила:

• Слухайте уважно — не перебивайте і не виправляйте.
• Починайте з малого: запропонуйте дитині самій прочитати спершу кілька слів чи речень.
• «Читайте» ілюстрації — вони дають перерву у фрагментах тексту, тож можна поговорити з дитиною про те, що зображено на малюнках, який настрій вони передають.
• Зробіть читання «привілеєм для дорослих»: запропонуйте дитині лягати спати на пів години пізніше, але цей час можна використати лише на читання книжки.
• Читаючи разом, домовтеся озвучувати різних персонажів.
• Читаючи дитині вголос, зауважуйте свої помилки, але не робіть з них проблеми.

«Книжки-дзеркала» та «книжки-вікна»

Обираючи книжку для дитини чи разом із дитиною, пам’ятайте, що є «книжки-дзеркала» — у них дитина може побачити своє відображення, а є «книжки-вікна» — історії, що показують інший досвід. Важливо знайомити дитину з обома типами книжок — так ви будете привчати дитину поважати себе та цінувати інших. Наприклад, звертайте увагу на книжки, де дівчатка активні та наполегливі, а хлопці — вразливі й турботливі. Дайте дітям побачити в книжках розмаїття культурних традицій, родинних структур та життєвих досвідів. Це дасть змогу дітям приміряти на себе чужий досвід, а отже — підготує їх до життя в сучасному суспільстві.

Зробіть книжку найціннішим подарунком

Можна почати з маленької родинної традиції: дарувати дитині на кожен день народження якусь особливу книжку і ставити їх окремо від інших на дитячій полиці. Підписувати такі дарунки — ще одна важлива і зворушлива деталь: у дарчому написі можете пояснити, чому обрали саме цю книжку саме тепер. Уявіть, як за десять років ваша дитина матиме цілу колекцію своїх «особливих» книжок.

Cторінки з книги «Як виховати читача» Памели Пол та Марії Руссо

Заохочуйте і дітей робити вам подарунки, натхненні книжками. Джекі Кеннеді, наприклад, започаткувала у своїй родині чудовий ритуал: вона попросила дітей не купувати їй подарунки на день народження. Натомість діти могли подарувати мамі вірш. Його можна було написати самостійно, або вивчити той, що найбільше сподобався в дитячій книжці.

Ще одна чудова ідея авторок «Як виховати читача» — це запропонувати, щоб діти написали свою історію життя мами, тата, бабусі чи дідуся. Така справа потребуватиме справжнього дослідження: хай діти розпитають героя історії про її чи його життя, найважливіші події та найулюбленіші справи чи звички. Зібрану інформацію дитина зможе викласти у форматі на власний розсуд: у когось це буде написана історія, хтось захоче намалювати комікс, а комусь до вподоби буде міні домашня вистава.

Книжка — найкращий друг підлітка

Кого вважати підлітком — певно, найперше запитання, коли батьки думають про підліткову літературу. Зазвичай, дітей 11–12 років вже називають «молодшими підлітками», а книжкові експерти зауважують, що діти часто люблять читати твори про героїв, трохи старших за себе. Яка роль батьків у цьому бурхливому процесі дорослішання? Якомога більше цікавитися захопленнями свого підлітка і допомогти знайти книжки, які допоможуть, розрадять та підтримають. У певний момент батьки можуть переживати суперечливі емоції: від «Круто, моє дитя читає!» до «Неймовірно, моє дитя читає оце?». Якщо ви знайшли в книжці, якою зачитується ваш підліток, момент чи тему, яка вас непокоїть, про це треба відверто поговорити. Наприклад, у книжці йдеться про вбивство дитини дитиною — це привід для серйозної рефлексії разом із вашим підлітком-читачем. Не забувайте, діти дізнаються про складні проблеми з дуже різних джерел — з інтернету, з розповідей друзів, з розмов дорослих, але саме книжка — безпечна територія для знайомства з ними і розмірковування про них.

Не лякайтеся, якщо раптом ваш підліток зовсім перестав читати. Можливо, це «книжковий тайм-аут». Таке нерідко стається з підлітками, і саме так трапилося з донькою авторки книжки: її 13-річна донька зробила паузу в читанні книжок майже на рік. Річ у тім, що підлітки витворюють свою нову ідентичність і намагаються позбутися всього, що асоціюється з дитинством. Для когось саме читання може бути таким «дитячим я». Психологи заспокоюють, книжковий тайм-аут — явище зазвичай тимчасове. До того ж у певний період підлітків так захоплює їхня власна історія — пошук своїх нових смаків у музиці, одязі, їжі, що ресурсу мозку на книжки просто не вистачає.

Примус або покарання книжкою — табу для батьків

Батьківська мета — зробити читання джерелом задоволення для дітей. А отже, тут немає місця примусу чи покаранням. Психологи давно переконують: найбільший ворог «внутрішньої мотивації» щось робити — це зовнішній контроль: оцінки, винагороди, покарання, нормативи. Тож вилучіть усі ці складові з процесу домашнього читання (на жаль, зі шкільними правилами читання так не вийде). Отже, ніколи не йдіть на таку угоду: «Якщо почитаєш пів години книжку, дозволю пограти на смартфоні/отримаєш гроші/дам тобі солодощі». Замість цього робіть читання і обирання книжок спільною справою: обговорюйте, які книжки взяти із собою на відпочинок, які книжкові новинки з’явилися в крамниці. Не критикуйте книжковий вибір дитини, навіть якщо на вашу думку, ця книжка надто примітивна чи несерйозна. Натомість регулярно складайте домашній книжковий рейтинг: можна ставити книжкам оцінки, обґрунтовуючи їх власними враженнями про них. Раз на кілька місяців можна влаштовувати домашні буккросинг-вечірки: запросити друзів чи сусідів — як дітей, так і дорослих, і обмінятися не лише книжками, а й власними думками про них.

Джерело: osvitoria.media