Вінницький водограй

Подорожі завжди ваблять енергійних та допитливих школярів. Навіть золотокоса осінь із дощами та холодними ранками не зупинила наш відважний 11-В клас від далекої мандрівки до чудового міста Вінниці. Адже, як підкреслював Сенека, «Подорожі та зміна місць надають нову жвавість розуму».

Суботнього ранку на подвір’ї школи нас уже очікували комфортні мікроавтобуси. Настрій у всіх був пречудовий, ми жваво розмовляли та жартували у передчутті нових вражень. І хоча дорога була неблизька, завдяки дружньому товариству час промайнув швидко та весело.

Спочатку ми завітали до королівського замку у  Меджибожі. Це велична мурована фортеця, яка віддзеркалюється у тихих водах Південного  Бугу. Тут ми оглянули замок, котрий колись називали «Білим лебедем»,  а також руїни пізньоготичного костелу.

Цього ж дня нам пощастило відвідати один із найважливіших об’єктів культурної спадщини України – музей-садибу М. І. Пирогова. Справді, ніби вдалося перенестися у те культурне середовище, в якому жив і творив видатний вчений. Ми побували у його будинку та ознайомились із експозицією про життя і діяльність геніального хірурга, а також відвідали музей-аптеку з інтер’єрами приймальні та операційної  М.І. Пирогова.

Після смачного обіду та заселення у новий сучасний готель у самісінькому центрі Вінниці усі з нетерпінням очікували сутінок, щоб побачити неймовірне видовище – світломузичний фонтан, який визнаний одним із найкращих водограїв у Європі. Високі інженерні технології, майстерно підібране освітлення та чудова музика створили просто вражаюче дійство. Ми поринули у фантастичний світ, за межі реальності,  та отримали море позитивних емоцій.

Наступного дня нас очікували не менш цікаві туристичні об’єкти.  Посмакувавши  сніданком у готелі, наше товариство  помандрувало до  літературно-меморіального музею Михайла Коцюбинського. Ми потрапили на невелике доглянуте обійстя, більш характерне для сільського ландшафту. Тут збереглися три меморіальні об’єкти:  хата, сторожка та комора. Особливо нас зацікавив тогочасний інтер’єр будинку, який був за життя М. Коцюбинського: маленька кухня із давньою піччю, вітальня, де проходили літературні вечори, кімната, де писав і відпочивав видатний письменник. Корисно було побачити на власні очі те, про що нам розповідали на уроках української літератури. 

Величезне враження на усіх справило також відвідання історико-меморіального комплексу пам’яті жертв нацизму. Особливу увагу привертала ставка Гітлера у форматі 3D, зокрема, бункер Гітлера, два бомбосховища, готель, офіцерський клуб.  

            Втомлені і щасливі, з позитивними емоціями та новими знаннями ми поверталися додому. Мабуть, саме такі поїздки і час, спільно проведений з однокласниками і вчителями, назавжди закарбується у пам’яті кожного із нас.    

                                                                                     Денис Юрчишин, 11-В клас