Інтегрований (бінарний) урок на тему: Микола Куліш сатирична комедія «Мина Мазайло». Розвінчання національного нігілізму, духовної обмеженості на матеріалі українізації. Сатиричне викриття бездуховних обивателів, що зрікаються своєї мови, культури, родового коріння. 

Доля української мови, як і доля нації, в усі часи складалася непросто. «Не было, нет и быть не может» - так говорили про існування української мови, не визнавали її, калічили неправильною вимовою, призначали для хатнього чи провінційного вжитку.

За спогадами сучасників, Микола Куліш дуже обережно поводився зі словом, не терпів використання «не тих» слів, а українську мову знав дуже добре і високо цінував її, стверджуючи, що таких багатих та соковитих мов, як його рідна, дуже мало на світі.

Згодом М. Куліш створює одну з найкращих своїх п'єс - «Мину Мазайла», яку хтось із дослідників назвав «філологічним водевілем». І справді, основний конфлікт драми точиться навколо питання українізації - абсурдного історичного явища. 

Власне на основі сюжету сатиричної комедії М. Куліша «Мина Мазайло» сімнадцятого листопада в 11 - А класі було проведено інтегрований урок української літератури та історії (вчителі Стецик Н.П. та Коваль С.В.). 

Мета уроку полягала в тому, щоб художньо відтворити проблеми українізації, запровадженої у 20-х роках; підкреслити сатиричне викриття міщанського пристосуванства, висміювання бездуховності; навчитися узагальнювати та систематизувати набуті знання; формувати усвідомлення своєї приналежності до рідного народу; виховувати патріотичні почуття, виховувати повагу до свого роду і народу. 

Учителька літератури розповіла учням про драматургічну майстерність М. Куліша, про те, що митець завжди писав правду, яка не цікавила радянську владу і ця розбіжність у поглядах стала життєвою трагедією Миколи Гуровича; зосередила увагу на тому, що саме очікує тих, хто зрікаються своєї мови, культури, родового коріння; спільно з учнями виокремила проблеми, порушені автором у п’єсі. 

Учитель історії розповів учням по зміни в суспільному, духовному, політичному житті України 20-х років 20 століття, про розчарування населення, насамперед селянства; наголосив на політиці в національно-культурній сфері, яка здійснювалася радянським керівництвом в Україні у 20-ті рр., що отримала назву «українізація», адже ті події не могли залишити творчу людину осторонь, тому мали неабиякий вплив на творчість письменника. 

Активно працювали під час уроку одинадцятикласники. Полотнянко Н., Рябова Л. , Костюкевич Г. познайомили однокласників із розвитком національного театру «Березіль» Леся Курбаса, з ідеологічними агітками до «філологічного водевілю», з історико-політичними чинниками, які вплинули на зіткнення дійових осіб у п’єсі. Чагрова М. та Багмет Є. висловили слушні думки щодо громадянської позиції та світогляду головних героїв сатиричної комедії. 

Наприкінці уроку учні та вчителі підсумували, що історичні події впливають на життя і творчість людини, що сьогодення має свої проблеми і ми знову відчуваємо утиски рідної мови. Закони приймаються, та вони не виконуються. Цього досягти не так просто, але треба. Згадали й застереження Ліни Костенко, слова якої були епіграфом уроку: «Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирають мову». Завершили урок риторичним питанням: Хіба серед нас уже немає таких як Мина Мазайло, тьотя Мотя, Рина?