72 роки тому кримські татари були названі «ворогами народу», сотні тисяч людей — без оглядки на стать і вік були загнали в товарні вагони і депортували. «Операція» депортації почалася рано-вранці 18 травня 1944 року і закінчилася по обіді 20 травня. Для її проведення було задіяно 32 тисячі осіб війська НКВС.
   Депортованим відводили від 15 хвилин до півгодини на збори, після чого їх на вантажівках транспортували до залізничних станцій. Звідти ешелонами відправляли до місць заслання. За спогадами очевидців, тих, хто чинив опір або не міг іти, часто розстрілювали на місці. У дорозі виселенців майже не годували. Кримськотатарські історики наводять цифри — 423 тисячi виселених, з яких 195 тисяч людей загинуло в дорозi та протягом перших пiвтора року життя у спецпоселеннях (близько 46 вiдсоткiв народу!). Це рана, що й досі кровоточить, а тепер ще й сьогоднішня ситуація. Ми повинні знати, щоб не допустити повторення, адже історія так любить ходити по колу.
   А що, як не поезія робить нас причетними і небайдужими. Саме вона створює імпульс для того, щоб задуматися, спробувати зрозуміти і прийняти ті образи, які звучать у віршах. Ті образи нещасних людей. Тож спільно з учнівським самоврядуванням бібліотекарі школи зняли невеличкий відеоролик до 72-річчя депортації кримськотатарського народу. Чужої пам’яті не буває.

Слова: "Є люди, як скеля..." Тамари Костецької
та "Слово до Батьківщини" Самадина Шукуруджі.
Музичний фон: пісня "1944" Джамали у виконанні "Bandura Style".
Вірші читають учні 10-А класу ТСШ №5 (Дуркач Діана, Кузів Марта та Сус Поліна)